• «Ти мені дуже допоміг!» «Ти нас так порадувала! Ми знаємо, що ти нас не підведеш!» 
• «Я подумала, а що як нам зробити отак... Знаєш, а в бабусі виходить саме так, як ми хочемо, але вона робить трохи інакше...» 
• «Я тебе так люблю... Ти нам дуже потрібна...» 
• «Ми з татом хочемо, щоб ... , тому, що....»
• «Я в тебе вірю...», «Подумай ще раз,... я теж колись зробила таку саму помилку...» 
• «Якщо вчителька саме так просила написати, то звичайно, звісно ж...» 
• «А ти подякувала Сергійку за фарби ?... А чому ти не запропонував Толі свою допомогу.... Я зробила б так...» 
• «Колись давно я теж була у схожій ситуації... Знаєш, я подумала, може й тобі так зробити...» 
• «Давай з татом порадимося... Разом ми вигадаємо найкращий вихід...» 
• «Мені було б приємно, якби ти... А бабуся мені вже давно казала, що дуже зраділа б, якби..» 
• «У тебе сьогодні такий войовничий настрій... То може оголосимо війну бруду й пилу ... Допоможеш мені...»
• «В тебе таке непросте домашнє завдання. Ти розумний хлопчик, впорався. Але додавши ще й охайності, вийде ідеально... Що, як ми зробимо так...» 
• «Пам’ятаєш, як минулого разу я тебе хвалила, мені так сподобалось. Зроби й цього разу так, щоб я тебе похвалила...»

• Підеш в школу, – ще довідаєшся...», «Може там з тебе людину зроблять !...» 
• «Мені такий хлопчик (таке ледащо...) не треба ...!» 
•  « Вчитель не такий», «Клас не підходящий, – не такий, як сусідній», «Школа взагалі гірше, ніж та (якась!)»
• «Перестань! Сядь і посидь! Набрид, мотаєшся отут перед очима!»  
• «Дай здачі, чого сидиш?», «Вдома ти он яка швидка, а як без мене, то нічого не варта...»  
• «А чого від нього чекати гарного? Він же...»  
• «То й що, вчителька казала писати ось тут, а я тобі кажу...», «Хай собі каже вчителька, а в нас немає часу ходити на вулицю,
• дивитись на ту берізку... Ще чого!..»  
• «І що ти за дитина така! Он у інших діти як діти...»  
• «Поклади на місце! Пам’ятаєш, як минулого разу... Втомилася я вже прибирати після тебе...»  
•  «І коли ти вже... До тебе треба п’ять няньок, щоб витримати...», «Скільки це може продовжуватися...» 
•  «Ти в мене найкраща, найгарніша, не те що та Тетянка... Ніколи нічого в неї нема: ні фарб, ні клею.. Не дружи з нею...».
•                                                                                                       Матеріал взято з Інтернету

Готовність дитини до школ

Бути готовим до школи - не означає вміти читати, писати та рахувати.

Бути готовим до школи - означає бути готовим усього цього навчитись

Сьогодні усі батьки серйозно готуються до вступу дитини у школу: витрачається чимало коштів на придбання всього необхідного,

ретельно обирають навчальний заклад, дитині дають цінні настанови. Але ж просто вдягнути дитину у красиву форму, дати

до рук модний ранець із різнобарвними зошитами – цього не достатньо. Дуже важливо – психологічно підготувати дитину

до школи. Саме психологічний аспект допомагає дитині навчатись чи, навпаки, гальмує навчання, незважаючи на хороші інтелектуальні

дані.

Що ж це таке, психологічна готовність дитини до школи? Це необхідний і достатній рівень психічного розвитку дитини

для засвоєння шкільної програми в умовах навчання в чималому колективі однолітків. Психологічну готовність можна с

формувати ближче до семи років шляхом розвивальних занять .

Психологія, як наука, виділяє два аспекти психологічної готовності дитини до навчання у школі: особистісний (мотиваційний)

та інтелектуальний. На інтелектуальному рівні в дитини має бути певний рівень розвитку пізнавальних процесів

(пам'ять, мислення, логічні зв'язки, мовлення, увага тощо). На мотиваційному – дитина має бути готова до зміни власної

соціальної позиції, дуже важлива наявність бажання вчитись. Дитина може з радістю піти до школи, але це ще не

означає, що дитина бажає чи готова вчитись. Ходити до школи й навчатись у школі - дві різні речі.

До успішного навчання у школі дитину слід підготувати, допомогти їй розвинути власні навчальні здібності. Дати поштовх

до розвитку, а не навчати програмі першого класу вже в дитячому садочку. Навчання шкільній програмі до першого класу

завдає дитині величезної шкоди, а саме її самооцінці, оскільки вчитись дитині належить тоді, коли в неї достатньо зрілі

та розвинені для цього навчальні процеси. Також дитині знадобиться вміння долати труднощі, доводити розпочату справу

до завершення.

Для успішного розв'язання задач у майбутньому дитині необхідні розвинені аналітичні навички: уміння порівнювати,

робити висновки та узагальнювати. Для розвитку цих здібностей достатньо прочитати дитині книжку та попросити

її переказати те, що вона запам'ятала, відповісти на деякі запитання батьків чи вихователя за змістом книжки.

Це допомагає дитині розвинути вміння аналізувати зміст прочитаної книги, а значить, і зміст задач у майбутньому.

Також це сприяє формуванню зв'язного мовлення, поповнює словниковий запас дитини новими словами, допомагає

сформувати увагу. уміння зосереджуватись, пам'ять, потребу в пошуку відповідей на запитання, а також формує

вміння керувати своєю поведінкою, виконувати певний час не дуже цікаві вправи. Усі ці навички слід виробляти через

щоденну гру (ігри, ліплення, аплікація, спільне читання, спілкування під час прогулянки), а не у формі епізодичного навчання.

Особистісна готовність – це потреба спілкуватися з однолітками, здатність виконувати роль учня, адекватність

самооцінки дитини. Важливо створити мотивацію для дитини, щоб у неї виникло бажання вчитись, пізнавати щось

корисне й важливе. У цьому їй допоможе розповідь батьків про школу. Але це допоможе тільки в тому разі, якщо

батьки не будуть дитину лякати школою, намагаючись привити серйозне ставлення до навчання, а дадуть дитині

яскравий образ позитивної моделі шкільного життя

НАШИМ МАЛЯТАМ

ПІСЕНЬКА ПРО АБЕТКУ

^{ТЕСТИ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ ГОТОВНОСТІ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ}

 https://drive.google.com/file/d/0BxCDuBr6CXWKbkFfUy1sTzQxS28/edit

ЧАРІВНА АБЕТКА  В. Федієнко   

 https://docs.google.com/file/d/0BxCDuBr6CXWKQm9odVR

 https://drive.google.com/file/d/0BxCDuBr6CXWKMHJWcW1lS0I1Qms/edit

  https://drive.google.com/file/d/0BxCDuBr6CXWKXzVHaE90dnV3TGM/edit

  https://drive.google.com/file/d/0BxCDuBr6CXWKTU5mVkQzUGlJYWc/edit

Список шкільного приладдя

• Шкільна форма 
• 5 зошитів в косу лінію
• 10 зошитів у клітинку
• Ручки звичайні – 5 шт.
• Лінійки – 2 шт.
• Олівці прості – 2 шт.
• Олівці кольорові (підстругані), фломастери
• Фарби, щіточка
• Клей, щіточка
• Альбом для малювання – 2 шт.
• Кольоровий папір
• Папка для зошитів з цупкого паперу
• Пенал для ручок
• Затирачка (гумка) – 1 шт.
• Папка для уроків праці
• Пластилін, ножичок, дощечка для ліплення
• Ножиці з затупленими кінцями
• Набір картону, бажано кольорового
• Спортивна форма, взуття в пакеті
• Кімнатні черевички
• Серветочки в целофаному пакеті
• Целофанові обгортки для книжок, зошитів
   
•  () ]Скачати дистанційно[ · 
• За матеріалами http://www.logopedia.com.ua

ВПЛИВ РОЗВИТКУ ДРІБНОЇ МОТОРИКИ НА ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

      Формування правильної вимови у дітей - це складний процес, дитині потрібно навчитися керувати своїми органами

мовлення, сприймати зверненне до неї мовлення, здійснювати контроль за мовленням оточуючих та власним. В роботі

з дітьми (а особливо з тими, що вже мають порушення мовлення) велику увагу необхідно приділяти розвитку функції

дрібних м’язів рук. Рухи рук тісно пов’язані з мовленням, вони є одним з факторів його формування. Зв’язок рухів руки

з мовленням був відмічений ще в 1928 році. Пізніше, на основі спеціально проведених дослідів було висунуто думку про

те, що рухи пальців рук стимулюють розвиток центральної нервової системи і прискорюють розвиток мовлення дитини.
Тренування рухів пальців рук дітей покращує не тільки рухові можливості дитини, а й розвиток психічних і мовних навичок.

У свою чергу, формування рухів руки тісно пов’язано з розвитком рухового аналізатора і зорового сприймання, різних

видів чутливості, просторового орієнтування, координації рухів та ін.
Рівень розвитку дрібної моторики - один з показників інтелектуальної готовності до шкільного навчання. Недарма в багатьох

школах України існують, так звані, співбесіди, тестування під час яких серед інших завдань дитині пропонуються завдання

на визначення рівня розвитку дрібної моторики. Дитина, що має високий рівень розвитку дрібної моторики, вміє логічно

мислити, в неї достатньо розвинуті пам’ять, увага, зв’язне мовлення.
       Недостатній розвиток зорового сприймання, уваги та, зокрема, дрібної моторики, призводить до виникнення негативного

ставлення до навчання.
     Саме тому робота з розвитку дрібної моторики повинна починатися задовго до вступу у школу. Батьки, які приділяють

певну увагу вправам, іграм, різноманітним завданням на розвиток дрібної моторики та координації рухів руки вирішують

одночасно декілька проблем: по-перше, впливають на загальний інтелектуальний розвиток дитини, по-друге, покращують

розвиток мовлення малюка, по-третє, готують його до оволодіння навичок письма. 
З самого раннього віку необхідно починати роботу з розвитку дрібної моторики. Вже в ранньому дитинстві можна виконувати

масаж пальчиків, впливаючи тим самим на активні точки, які пов’язані з корою головного мозку. В ранньому та молодшому

дошкільному віці необхідно виконувати прості вправи, які супроводжуються віршованим текстом (наприклад "Сорока”),

не забувати про розвиток елементарних навичок самообслуговування: застібання та розстібання ґудзиків, зав’язування

шнурків і т. п. і, звичайно, в старшому дошкільному віці робота з розвитком дрібної моторики та координації рухів руки має

стати важливою частиною підготовки до школи.
     Пам’ятайте, що малюкам пропонуються вправи у спрощеному варіанті, доступні їх віку. Більш старшим дітям завдання

можна ускладнювати.
Робота з розвитку дрібної моторики повинна проводитись регулярно, адже саме тоді буде досягнений вагомий ефект від

цих спеціальних вправ. Завдання з розвитку рухів пальців рук повинні приносити дитині радість, не повинні викликати

перевтомлення. Велике значення в цих іграх-вправах має текст. Він має бути веселим, доступним для дітей даного віку.

Необхідно пояснювати значення тих чи інших рухів чи положень пальців, зацікавлювати дітей у виконанні цих рухів,

створювати сприятливий емоційний настрій.
Щоб сприяти розвитку пальців рук і тим самим розвивати мовлення вашої дитини, можна запропонувати малюкам наступні завдання:

Важливою частиною роботи з розвитку дрібної моторики є пальчикова гімнастика. Ці ігри дуже емоційні, їх можна проводити

повертаючись з дитячого садка, сидячи в черзі до лікаря, у транспорті та, звичайно, вдома. Вони дуже захоплюючі і сприяють

розвитку мовлення та творчої діяльності. "Пальчикові ігри” начебто відтворюють реальність навколишнього світу – предмети,

тварин, людей, їх діяльність, явища природи. В ході "пальчикових ігор” діти, повторюючи рухи дорослих активізують моторику

рук та мовлення.
"Пальчикові ігри” – це інсценування яких-небудь рифмованих розповідей, казок з допомогою пальчиків. Багато ігор потребують

участі обох рук, що дає можливість дітям орієнтуватися в поняттях "праворуч”, "ліворуч”, "вгору”, "вниз” і т.п. На початку та в

кінці гри необхідно включати вправи на розслаблення, щоб зняти зайве напруження у м’язах. Це може бути поглажування

від кінців пальців до долоні, легке потрушування, помахування руками.

Моя сім’я

Хованки

Сорока

Зайці

Соління капусти

Коза і козенята

Права дитини Вхід на сайт Календар ВСЕОСВІТА Друзі сайту Офіційний блог МОН України Ла Страда-Україна Освітній омбудсмен України Ківерцівський ліцей №2 Портал первентивної освіти Ківерцівська міська рада Гуманітарний відділ Ківерцівської міської ради